top of page
1604569218942.jpg

                      Школо,  рідна школо!

                          Як тебе забути:

                        Тут пройшло дитинство

                           Й радісні роки,

                        В пам’яті зринають

                         Вчительські обличчя –

                       Символи науки,

                      Віри  й доброти.

        

          Минуле школи - неоціненний духовний скарб особистостей, який впродовж десятків років хорошим навчанням, працею творили історію своєї школи, а в подальші роки - історією держави. Україна - частина Європи, і ми мусимо повернутися до її витоків - написання літопису рідної школи. Це невеличка сторінка в історії України, області, міста, села.

                                                                                      Що найважливіше у житті ?     

         Хотілося б побачити і почути того, хто, не задумуючись, відповість на це запитання з абсолютною точністю, вичерпністю. Кожен назве свої “кити”, на яких тримається людське життя. Але жоден не омине у спогадах тієї визначальної сходинки, першої і надзвичайно важливої, що називається “школа”.             Кожен до останніх років свого життя пам’ятає перших наставників - учителів, які навчали, спрямовували і визначали подальший життєвий шлях учнів. З роками людина дедалі частіше згадує дитинство, друзів, з якими навчалася, а передусім тих,хто їх навчав.

        У цьому невеликому рукописі ми відкриваємо сторінки історії Нижньовисоцького НВК, бо воістину пророчі слова “Хто, не знає свого минулого, немає майбутнього”.

        "Школа, - на думку В. О. Сухомлинського, - повинна бути яскраво палаючим вогнищем морального багатства.

           Школа -  це  світ  щасливого дитинства, але  цей світ повинна осявати думка про те, що діти завтра стануть дорослими.

         "Школа - це місце, де кожний крок життя і взаємовідносин вихованців вчителів, сповнений глибокого смислу, де кожна маленька людина кожну мить свого буття  перебуває  під  впливом  яскравого  світла правди, прагне до  правди, бореться за утвердження правди»

      Саме такими чудовими висловлюваннями про школу видатного педагога   В.О. Сухомлинського хочеться розпочати сторінки історії нашої Нижньовисоцької школи, яка красується великими зеленими квітами, налічує 118 учнів,  25 вчителів і має 9 класів.                                                                             

          Історія Нижньовисоцької школи почалася ще з початкової школи. Перша громадська однокласова українська школа була відкрита в 1884 році. Її вчителем був Олександр Михневич, пізніше - Броніслав та Мар'ян Михневичі і Володимир Іванич.      

         У 1925 році на території села знаходилися два приміщення, відведені для навчання дітей:  у Заріччі та на місці сучасної школи, де знаходився будиночок з двома кімнатами. В одній кімнаті був клас для занять, а в другій – жили подружжя вчителів Лучкоских . Дочка священика Борковського також вчила дітей.  Троє вчителів навчали 133 дітей (115- українських і 18- єврейських)  у чотирьох класах.                           

         В другій половині XIX століття Нижнє Висоцьке належало монахам Василіанам із Лаврова. У 1891 році його продають  Броніславу Осуховському — маршалковові повіту, посесорові села Биньової за 30 тисяч злотих римських. Село хотів придбати і о. Р.Пасічинський із Задільського, але не відомо, з яких причин йому було відмовлено.  У вересні 1938 року прийшли в село перші совіти.  Початкова школа переведена в приміщення монастиря. Вчителювали монахині сестра Омелія і сестра Софронія. Завідувала школою Катерина Іванівна Андрієвська. Зразу після війни діти повернулися до чотирирічної школи, яку знову розмістили в монастирі, де  навчали законниці. В 1946 - 1947 pp. початкові школи в Нижньому Висоцьку та Заріччі стали семирічними. З 1949 року директором школи в центрі села завідував Іван Грица, а в 1957 - 1974 pp. – Роман Лях.                                                                                                                           

          З 1982 року центр села прикрасила двоповерхова школа на 320 місць. Дякуючи Кирею Михайлу Іллічу, землякові з мальовничого  села Карпат – Яблунова.  Будучи Головою Львівської обласної ради, тривожні думки не полишали його. Який слід він лишить після себе? Чим я можу допомогти рідним бойкам? Організувавши зустріч із краянами, вислухавши їхні болі і побажання, Михайло Ілліч прийняв рішення допомогти землякам у будівництві шкіл та лікарень. Надаючи допомогу всім, всім хто її потребував, не залишився байдужим і до прохання директора Нижньовисоцької восьмирічної школи п. Комарницького П.Й. посприяти будівництву нової школи. Михайло Ілліч не тільки з радістю відгукнувся на пропозицію Петра Йосиповича, а й щотижневим приїздом пересвідчувався про своєчасне і належне використання будівельних робіт.  І за 1980-1982 роки двоповерхова новобудова школи була готова.  Директором школи працював Комарницький П.Й., заступником – Рик Я.І.  З 1985 року заступником  працював Федько М.М. Тут працювало від 20 до 30 вчителів, від 7 до 14 осіб технічного персоналу.

     З 1990 року директором школи працює Федько М.М.; заступником – Іршак Л.М. З 2015 року заступником директора НВК працює Гусак Н.І.

            Назва школи змінювалася з 01.09.1990 р. :

- до 01.09.1993р. - Нижньовисоцька восьмирічна школа;

- з 01.09.1993р. по 01.11.1997р. - Нижньовисоцька ОШ;

- з 01.11.1997 по 01.04.2011 р. – Нижньовисоцька ЗОШ І - ІІ ступенів;

- з 01.04.2011р. - Нижньовицький НВК  І – ІІ ступенів загальноосвітній навчальний заклад "Дошкільний заклад», тому що в приміщенні школи була відкрита і працює до цього часу підготовча група  з короткотривалим перебуванням дітей, в якій навчаються п’ятирічки.

28 січня 2021 р. рішенням сесії Боринської селищної ради №101 затверджено, що правонаступником Нижньовисоцького НВК  є Нижньовисоцька гімназія (заклад загальної середньої освіти - заклад дошкільної освіти) Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.

bottom of page